‘ранцузький учений, один з основних родоначальник≥в електродинам≥ки. «апропонував правило дл¤ визначенн¤ д≥њ електричного струму на магн≥тну стр≥лку. ѕобудував першу теор≥ю магнетизму.
‘ранцузький учений јмпер в ≥стор≥њ науки в≥домий, головним чином, ¤к засновник електродинам≥ки. “им часом в≥н був ун≥версальним ученим, що маЇ заслуги й в област≥ математики, х≥м≥њ, б≥олог≥њ ≥ нав≥ть у л≥нгв≥стиц≥ та ф≥лософ≥њ. ÷е був блискучий розум, що вражав своњми енциклопедичними знанн¤ми вс≥х людей, хто його близько знав. —в≥й родов≥д јндре ћари веде в≥д л≥онських рем≥сник≥в. …ого батько ∆ан-∆ак јмпер разом ≥з своњми братами торгував л≥онськими шовками. ћати ∆анна —арсе - дочка одного з великих л≥онських торговц≥в. јндре ћари јмпер народивс¤ 22 с≥чн¤ 1775 року. ƒитинство його пройшло в невеликому маЇтку ѕолем'Ї, купленому батьком в околиц¤х Ћ≥она. ¬ин¤тков≥ зд≥бност≥ јндре про¤вилис¤ ще в ранньому в≥ц≥. ¬≥н н≥коли не ходив у школу, але читанню й арифметиц≥ вивчивс¤ дуже швидко. „итав хлопчик усе п≥др¤д, що м≥г знайти у батьк≥вськ≥й б≥бл≥отец≥. ¬же в 14 рок≥в в≥н прочитав ус≥ двадц¤ть в≥с≥м том≥в французькоњ "≈нциклопед≥њ". ќсобливий ≥нтерес јндре ви¤вл¤в до ф≥зико-математичних наук. јле саме в ц≥й област≥ батьк≥вськоњ б≥бл≥отеки ¤вно не вистачало, ≥ јндре почав в≥дв≥дувати б≥бл≥отеку Ћ≥онського коледжу, щоб читати прац≥ великих математик≥в. Ѕатьки запросили до јндре вчител¤ математики. ¬же при перш≥й зустр≥ч≥ в≥н зрозум≥в, з ¤ким незвичайним учнем маЇ справу. "„и знаЇш ти, ¤к обчислювати корен≥?" - запитав в≥н јндре. "Ќ≥, - в≥дпов≥в хлопчик, - але зате ¤ вм≥ю ≥нтегрувати!" Ќезабаром учитель в≥дмовивс¤ в≥д урок≥в, тому що його знань ¤вно не вистачало дл¤ навчанн¤ такого учн¤. ¬ивченн¤ праць класик≥в математики ≥ ф≥зики було дл¤ юного јмпера творчим процесом. ¬≥н не т≥льки читав, але ≥ критично сприймав прочитане. ” нього виникали своњ думки, своњ ориг≥нальн≥ ≥дењ. —аме в цей пер≥од, у в≥ц≥ тринадц¤ти рок≥в, в≥н представив у Ћ≥онську академ≥ю своњ перш≥ роботи з математики. ” 1789 роц≥ почалас¤ ¬елика французька буржуазна революц≥¤. ÷≥ под≥њ з≥грали траг≥чну роль у житт≥ јмпера. ” 1793 роц≥ в Ћ≥он≥ спалахнув заколот, але в≥н незабаром був придушений. «а сп≥вчутт¤ заколотникам був обезголовлений ∆ан-∆ак јмпер. —мерть батька јндре переживав дуже важко; в≥н був близький до втрати розуму. Ћише р≥к по тому, в≥н зм≥г повернути душевну р≥вновагу та повернутис¤ до своњх зан¤ть. —трата батька мала й ≥нш≥ насл≥дки. ѕо вироку суду майже все майно родини було конф≥сковано, ≥ њњ матер≥альне становище р≥зко пог≥ршилос¤. јндре довелос¤ думати про засоби до ≥снуванн¤. ¬≥н вир≥шив переселитис¤ в Ћ≥он ≥ давати приватн≥ уроки математики доти, поки не вдастьс¤ влаштуватис¤ штатним викладачем у ¤кий-небудь навчальний заклад. ” 1799 роц≥ јмпер одруживс¤ на атрин аррон. ” наступному роц≥ в них народивс¤ син, названий на честь батька - ∆аном-∆аком. ѕ≥зн≥ше в≥н став одним ≥з найв≥дом≥ших ≥сторик≥в французькоњ л≥тератури. ÷¤ рад≥сна под≥¤ була затьмарена хворобою атрин. ¬итрати на житт¤ неухильно росли. Ќезважаючи на вс≥ старанн¤ й економ≥ю, кошт≥в, зароблених приватними уроками, не вистачало. Ќарешт≥, у 1802 роц≥ јмпера запросили викладати ф≥зику та х≥м≥ю в ÷ентральну школу стародавнього пров≥нц≥йного м≥ста Ѕурк-ан-Ѕреса, у ш≥стдес¤ти к≥лометрах в≥д Ћ≥она. « цього моменту почалас¤ його регул¤рна викладацька д≥¤льн≥сть, що продовжувалос¤ все житт¤. јмпер мр≥¤в перебудувати традиц≥йне викладанн¤ курсу ф≥зики. «ам≥сть цього в≥н побачив - нудних викладач≥в-чиновник≥в, убогу лаборатор≥ю та б≥дний ф≥зичний каб≥нет, його пост≥йно пересл≥дували повс¤кденн≥ буденн≥ турботи. ќднак в≥н багато працював, виправл¤ючи недол≥ки у своњх знанн¤х. –азом ≥з тим його не залишала над≥¤ повернутис¤ в Ћ≥он до дружини й сина. ≤ незабаром вона зд≥йснилас¤. 4 кв≥тн¤ 1803 року јмпер був призначений викладачем математики Ћ≥онського л≥цею. ўасливим в≥н повернувс¤ в Ћ≥он, але незабаром важкий удар обрушивс¤ на јмпера - померла його дружина. Ќаприк≥нц≥ 1804 року јмпер залишив Ћ≥он ≥ перењхав у ѕариж, де в≥н одержав посаду викладача знаменитоњ ѕол≥техн≥чноњ школи. ÷¤ вища школа була орган≥зована в 1794 роц≥ ≥ дуже швидко стала нац≥ональною горд≥стю ‘ранц≥њ. ќсновна задача школи пол¤гала в п≥дготовц≥ високоосв≥чених техн≥чних фах≥вц≥в ≥з глибокими знанн¤ми ф≥зико-математичних наук. ” ѕариж≥ јмпер почував себе самотн≥м. ¬≥н знаходивс¤ ц≥лком у влад≥ спогад≥в про своЇ недовге щасливе житт¤. ÷е - головна тема його лист≥в до р≥дних та друз≥в. ѕро нього ≥ ран≥ше ходили чутки ¤к про чудакувату та розс≥¤ну людину. “епер вс≥ ц≥ риси його характеру стали ще б≥льш пом≥тними. ƒо них додалас¤ надм≥рна невр≥вноважен≥сть. ”се це заважало йому добре викладати своњм слухачам матер≥ал, ¤ким в≥н у д≥йсност≥ волод≥в пречудово. ≥лька важливих под≥й в≥дбулос¤ .у житт≥ јмпера в цей час: у 1806 роц≥ в≥н вступив у другий шлюб, у 1807 роц≥ був призначений професором ѕол≥техн≥чноњ школи. ” 1808 роц≥ вчений одержав м≥сце головного ≥нспектора ун≥верситет≥в. ”се це пол≥пшило його матер≥альне становище ≥ принесло де¤ке заспокоЇнн¤, але ненадовго. ƒругий шлюб був дуже невдалим, його нова дружина ∆енн≥ ѕото ви¤вилас¤ дуже н≥сен≥тною й обмеженою особою. јмпер додавав багато зусиль, щоб ¤кось примиритис¤ з нею в ≥м'¤ дочки, народженоњ у цьому шлюб≥. ќднак його зусилл¤ ви¤вилис¤ марними. ƒо переживань на цьому ірунт≥ додалис¤ нов≥ - у 1809 роц≥ померла мати јмпера. ÷≥ сумн≥ под≥њ не могли не позначитис¤ на його науков≥й д≥¤льност≥. ѕроте в пер≥од м≥ж 1809 ≥ 1814 роками јмпер опубл≥кував к≥лька дуже ц≥нних наукових роб≥т з теор≥њ р¤д≥в. „ас розкв≥ту науковоњ д≥¤льност≥ јмпера приходитьс¤ на 1814- 1824 роки ≥ пов'¤зано це, головним чином, з јкадем≥Їю наук, у лави член≥в ¤коњ в≥н був обраний 28 листопада 1814 року за своњ заслуги в област≥ математики. ѕрактично до 1820 року основн≥ ≥нтереси вченого зосереджувалис¤ на проблемах математики, механ≥ки та х≥м≥њ. ѕитанн¤ми ф≥зики в той час в≥н займавс¤ дуже мало: в≥дом≥ лише дв≥ роботи цього пер≥оду, присв¤чен≥ оптиц≥ та молекул¤рно-кинетичноњ теор≥њ газ≥в. ўо ж стосуЇтьс¤ математики, те саме в ц≥й област≥ в≥н дос¤г результат≥в, що ≥ дали п≥дставу висунути його кандидатуру в јкадем≥ю по математичному в≥дд≥ленню. јмпер завжди розгл¤дав математику ¤к могутн≥й апарат дл¤ р≥шенн¤ р≥зноман≥тних прикладних задач ф≥зики та техн≥ки. ”же його перша опубл≥кована математична робота, присв¤чена теор≥њ ймов≥рностей, носила, власне кажучи, прикладний характер ≥ називалас¤ "ѕон¤тт¤ про математичну теор≥ю гри" (1802). ѕитанн¤ теор≥њ ймов≥рностей ц≥кавили його ≥ надал≥. ” досл≥дженн≥ багатьох проблем ф≥зики та механ≥ки велике значенн¤ мають так називан≥ диференц≥альн≥ р≥вн¤нн¤ в частинних пох≥дних. –≥шенн¤ таких р≥вн¤нь зв'¤зано з≥ значними математичними труднощами, над подоланн¤м ¤ких працювали найвидатн≥ш≥ математики. —в≥й внесок у математичну ф≥зику, ¤к називають цей розд≥л науки, вн≥с ≥ јмпер. “≥льки в одному 1814 роц≥ в≥н виконав к≥лька роб≥т, що одержали високу оц≥нку видних французьких математик≥в, зокрема, ƒалласа, Ћагранжа, ѕуассона. Ќе залишаЇ в≥н ≥ зан¤ть х≥м≥Їю. ƒо його дос¤гнень в област≥ х≥м≥њ варто в≥днести в≥дкритт¤, незалежно в≥д јвогадро, закону р≥вност≥ мол¤рних обс¤г≥в р≥зних газ≥в. …ого по праву варто називати законом јвогадро-јмпера. ”чений зробив також першу спробу класиф≥кац≥њ х≥м≥чних елемент≥в на основ≥ пор≥вн¤нн¤ њх властивостей. јле не ц≥ досл≥дженн¤, ц≥кав≥ сам≥ по соб≥, ≥ не його математичн≥ роботи зробили ≥м'¤ јмпера знаменитим. ласиком науки, всесв≥тньо в≥домим ученим в≥н став завд¤ки своњм досл≥дженн¤м в област≥ електромагнетизму. ” 1820 роц≥ датський ф≥зик √анс ’ристи¤н ≈рстед в≥дкрив ефект в≥дхиленн¤ магн≥тноњ стр≥лки б≥л¤ пров≥дника з≥ струмом. “ак була в≥дкрита чудова властив≥сть електричного струму - створювати магн≥тне поле. јмпер докладно досл≥джував це ¤вище. Ќовий погл¤д на природу магн≥тних ¤вищ виник у нього в результат≥ ц≥лоњ сер≥њ експеримент≥в. ”же наприк≥нц≥ першого тижн¤ напруженоњ прац≥ в≥н зробив в≥дкритт¤ не меншоњ важливост≥, чим ≈рстед - в≥дкрив взаЇмод≥ю струм≥в. ¬≥н установив, що два паралельних дроти, по ¤ких тече струм в однаковому напр¤мку, прит¤гаютьс¤ друг до друга, а ¤кщо напр¤мку струм≥в протилежн≥, проводи в≥дштовхуютьс¤. јмпер по¤снив це ¤вище взаЇмод≥Їю магн≥тних пол≥в, що створюють струми. ≈фект взаЇмод≥њ пров≥дник≥в з≥ струмом та магн≥тними пол¤ми зараз використовуЇтьс¤ в електродвигунах, в електричних реле й у багатьох електровим≥рювальних приладах. ѕро отриман≥ результати јмпер в≥дразу ж пов≥домив в јкадем≥ю. ” допов≥д≥, зроблен≥й 18 вересн¤ 1820 року, в≥н продемонстрував своњ перш≥ досл≥ди та завершив њх наступними словами: "” зв'¤зку з цим ¤ зв≥в ус≥ магн≥тн≥ ¤вища до чисто електричних ефект≥в". Ќа зас≥данн≥ 25 вересн¤ в≥н розвив ц≥ ≥дењ дал≥, демонструючи досл≥ди, у ¤ких сп≥рал≥, по ¤ких тече струм (соленоњди), взаЇмод≥¤ли один з одним ¤к магн≥ти. Ќов≥ ≥дењ јмпера зрозум≥ли далеко не ус≥ вчен≥. Ќе погодилис¤ з ними ≥ де¤к≥ з його ≥менитих колег. —учасники розпов≥дали, що п≥сл¤ першоњ допов≥д≥ јмпера про взаЇмод≥ю пров≥дник≥в з≥ струмом в≥дбувс¤ наступний ц≥кавий еп≥зод. "ўо ж, власне, нового в т≥м, що ви нам пов≥домили? - запитав јмпера один ≥з його супротивник≥в. - —аме собою ¤сно, що ¤кщо два струми робл¤ть д≥ю на магн≥тну стр≥лку, то вони робл¤ть д≥ю й один на одного". јмпер не в≥дразу знайшовс¤, що в≥дпов≥сти на це запереченн¤. јле отут на допомогу йому прийшов јраго. ¬≥н вийн¤в з кишен≥ два ключ≥ ≥ сказав: "ќт кожний ≥з них теж робить д≥ю на стр≥лку, однак же вони н≥¤к не д≥ють один на одного, ≥ тому ваш висновок помилковий. јмпер в≥дкрив, власне кажучи, нове ¤вище, куди б≥льшого значенн¤, чим в≥дкритт¤ шановного мною професора ≈рстеда". Ќезважаючи на нападки своњх наукових супротивник≥в. јмпер продовжував своњ експерименти. ¬≥н вир≥шив знайти закон взаЇмод≥њ струм≥в у вид≥ строгоњ математичноњ формули ≥ знайшов цей закон, що носить тепер його ≥м'¤. “ак крок за кроком у роботах јмпера виростала нова наука - електродинам≥ка, заснована на експериментах ≥ математичн≥й теор≥њ. ¬с≥ основн≥ ≥дењ ц≥Їњ науки, по вислову ћаксвелла, по сут≥ справи, "вийшли з голови цього Ќьютона електрики" за два тижн≥. « 1820 по 1826 р≥к јмпер публ≥куЇ р¤д теоретичних ≥ експериментальних роб≥т з електродинам≥ки ≥ майже на кожн≥м зас≥данн≥ ф≥зичного в≥дд≥ленн¤ јкадем≥њ виступаЇ з допов≥ддю на цю тему. ” 1826 роц≥ виходить друком його п≥дсумкова класична прац¤ "“еор≥¤ електродинам≥чних ¤вищ, виведена вин¤тково з досл≥д≥в". –обота ,над ц≥Їю книгою проходила в дуже важких умовах. ¬ одному з лист≥в, написаних у той час, јмпер пов≥домл¤в: "я примушений не спати глибокою н≥ччю... Ѕудучи навантажений читанн¤м двох курс≥в лекц≥й, ¤, проте, не хочу ц≥лком закидати моњ роботи о вольта≥чних пров≥дниках ≥ магн≥тах. я маю у своЇму розпор¤дженн≥ "л≥чен≥ хвилини". —лава јмпера швидко росла; особливо схвальн≥ в≥дгуки вчених отримали його експериментальн≥ роботи по електромагнетизму. …ого в≥дв≥дували знаменит≥ ф≥зики, в≥н одержав р¤д запрошень з ≥нших крањн виступити з допов≥д¤ми про своњ роботи. јле здоров'¤ його було п≥д≥рвано, хитливим було ≥ матер≥альне становище. …ого обт¤жувала робота в ѕол≥техн≥чн≥й школ≥ та ≥нспекторськ≥ обов'¤зки. ¬≥н ¤к ≥ ран≥ше мр≥¤в читати курс ф≥зики, а не математики, ≥ читати нетрадиц≥йно, включивши в курс новий розд≥л - електродинам≥ку, творцем ¤коњ в≥н сам був. Ќайб≥льш придатним м≥сцем дл¤ цього було один ≥з найстарших навчальних заклад≥в ‘ранц≥њ - олеж де ‘ранс. ѕ≥сл¤ багатьох неприЇмностей ≥ ≥нтриг у 1824 роц≥ јмпер був обраний на посаду професора олеж де ‘ранс. …ому надали кафедру загальноњ та експериментальноњ ф≥зики. ќстанн≥ роки житт¤ јмпера були затьмарен≥ багатьма с≥мейними та службовими неприЇмност¤ми, що важко в≥дбивалис¤ на його ≥ без того слабкому здоров'њ. «овн≥шн≥ ознаки усп≥ху не принесли матер≥ального добробуту. ¬≥н ¤к ≥ ран≥ше був змушений прид≥л¤ти багато часу читанню лекц≥й на шкоду своњм науковим зан¤тт¤м. јле науку в≥н не залишав. ” 1835 роц≥ в≥н опубл≥кував роботу, у ¤к≥й дов≥в под≥бн≥сть м≥ж св≥тловим ≥ тепловим випром≥нюванн¤ми ≥ показав, що ус≥ випром≥нюванн¤ при поглинанн≥ перетворюютьс¤ в тепло. ƒо цього ж часу в≥дноситьс¤ захопленн¤ јмпера геолог≥Їю та б≥олог≥Їю. ¬≥н уз¤в активну участь у наукових суперечках м≥ж знаменитими вченими юв'Ї ≥ —ент-≤ллером, попередниками еволюц≥йноњ теор≥њ ƒарв≥на, ≥ опубл≥кував дв≥ б≥олог≥чн≥ роботи, у ¤ких виклав свою точку зору на процес≥ еволюц≥њ. Ќа одному з диспут≥в супротивники ≥дењ еволюц≥њ живоњ природи запитали јмпера, чи д≥йсно в≥н вважаЇ, що людина в≥дбулас¤ в≥д равлика. Ќа це јмпер в≥дпов≥в: "я переконавс¤ в т≥м, що людина виникла за законом, загальному дл¤ ус≥х тварин". ≤ншим захопленн¤м јмпера була класиф≥кац≥¤ наук. ÷¤ важлива в методолог≥чному та загальнонауковому план≥ проблема ÷≥кавила јмпера давно, ще з часу його роботи в Ѕурк-ан-Ѕресе. ¬≥н розробив свою систему класиф≥кац≥њ наук, та мав нам≥р викласти њњ у двотомному твор≥. ” 1834 роц≥ вийшов перший том "ƒосл≥ди ф≥лософ≥њ наук чи јнал≥тичне викладенн¤ природноњ класиф≥кац≥њ вс≥х людських знань". ƒругий том був виданий сином јмпера вже п≥сл¤ його смерт≥. јмпер був великим майстром винаходити нов≥ науков≥ терм≥ни. —аме в≥н ув≥в до користуванн¤ серед учених так≥ слова, ¤к "електростатика", "електродинам≥ка", "соленоњд". јмпер висловив думку про те, що в майбутньому, ≥мов≥рно, виникне нова наука про загальн≥ законом≥рност≥ процес≥в керуванн¤. ¬≥н запропонував ≥менувати њњ "к≥бернетикою". ѕередбаченн¤ јмпера виправдалос¤. јмпер помер в≥д запаленн¤ легень 10 липн¤ 1836 року в ћарсел≥ п≥д час ≥нспекц≥йноњ поњздки. “ам же в≥н ≥ був похований.
|
