≤сак Ќьютон народивс¤ в день –≥здв¤ного св¤та 1642 року в с≥л≥ ¬ульсторп у Ћ≥нкольншир≥. Ѕатько його помер ще до народженн¤ сина. ћати Ќьютона, уроджена јйскоф, незабаром п≥сл¤ смерт≥ чолов≥ка передчасно родила, ≥ немовл¤ ≤сак був разюче малий ≥ кволий. ƒумали, що дитина не виживе. Ќьютон, однак, дожив до глибокоњ старост≥ ≥ завжди, за вин¤тком короткочасних розлад≥в ≥ одн≥Їњ серйозноњ хвороби, в≥др≥зн¤вс¤ гарним здоров'¤м.
«а майновим положенн¤м родина Ќьютон≥в належала до числа фермер≥в середньоњ руки. ѕерш≥ три роки житт¤ маленький ≤сак пров≥в вин¤тково на п≥клуванн≥ матер≥. јле, вийшовши зам≥ж за св¤щеника —м≥та, мати доручила дитину бабус≥, своЇњ матер≥. оли ≤сак п≥др≥с, його влаштували до початковоњ школи. ѕо дос¤гненн≥ дванадц¤тир≥чного в≥ку хлопчик почав в≥дв≥дувати сусп≥льну школу в √рантем≥. …ого пом≥стили на квартиру до аптекар¤ ларка, де в≥н прожив з перервами б≥л¤ шести рок≥в. ∆итт¤ в аптекар¤ вперше пробудила в ньому жагу до зан¤ть х≥м≥Їю; що ж стосуЇтьс¤ шк≥льноњ науки, вона не давалас¤ Ќьютону. ÷≥лком ймов≥рно, головна провина в цьому випадку повинна бути в≥днесена на рахунок нездатност≥ вчител≥в. « дитинства майбутн≥й учений любив споруджувати р≥зн≥ механ≥чн≥ пристосуванн¤ - ≥ назавжди залишивс¤, насамперед, механ≥ком.
∆ивучи в ларка, ≤сак зум≥в п≥дготуватис¤ до ун≥верситетських зан¤ть. 5 червн¤ 1660 року, коли Ќьютону ще не виповнилос¤ в≥с≥мнадц¤ти рок≥в, в≥н був прийн¤тий у “р≥н≥т≥-колледж. ембр≥джський ун≥верситет був у той час одним ≥з кращих у ™вроп≥: тут однаково розвивалис¤ ¤к науки ф≥лолог≥чн≥ так ≥ математичн≥. Ќьютон звернув головну увагу на математику. ѕро перш≥ три роки перебуванн¤ Ќьютона в ембриджу в≥домо мало. —уд¤чи з книг ун≥верситету, у 1661 роц≥ в≥н був "субсайзером". “ак називалис¤ б≥дн≥ студенти, що не мали засоб≥в платити за навчанн¤ ≥ ще недостатньо п≥дготовлен≥ до слуханн¤ д≥йсного ун≥верситетського курсу. ¬они в≥дв≥дували де¤к≥ лекц≥њ ≥ разом з тим повинн≥ були прислужувати б≥льш багатим. “≥льки в 1664 роц≥ Ќьютон став д≥йсним студентом; у 1665 роц≥ в≥н одержав ступ≥нь бакалавра образотворчих мистецтв (словесних наук).
…ого перш≥ науков≥ досл≥ди зв'¤зан≥ з досл≥дженн¤ми св≥тла. ” результат≥ багатор≥чноњ роботи Ќьютон установив, що б≥лий сон¤чний пром≥нь ¤вл¤Ї собою сум≥ш багатьох кольор≥в. ”чений дов≥в, що за допомогою призми б≥лий кол≥р можна розкласти на складов≥ його кольори. ¬ивчаючи переломленн¤ св≥тла в тонких пл≥вках, Ќьютон спостер≥гав дифракц≥йну картину, що одержала назву "к≥лець Ќьютона". ѕовною м≥рою значим≥сть даного в≥дкритт¤ була усв≥домлена лише в друг≥й половин≥ XIX стол≥тт¤, коли на його основ≥ виник спектральний анал≥з - новий метод, що дозвол¤в вивчати х≥м≥чний склад нав≥ть вилучених в≥д «емл≥ з≥рок.
” 1666 роц≥ в ембриджу почалас¤ ¤кась еп≥дем≥¤, що по тод≥шньому звичањ вважали чумою, ≥ Ќьютон видаливс¤ у св≥й ¬ульсторп. “ут у с≥льськ≥й тиш≥, не маючи п≥д рукою н≥ книг, н≥ прилад≥в, живучи майже ¤к пустельник, двадцатичотирир≥чний Ќьютон в≥ддавс¤ глибоким ф≥лософським м≥ркуванн¤м. ѓх результатом стало найген≥альн≥ше з його в≥дкритт≥в - навчанн¤ про всесв≥тнЇ т¤ж≥нн¤.
Ѕув л≥тн≥й день. Ќьютон любив м≥ркувати, сид¤чи в саду, на в≥дкритому пов≥тр≥. Ћегенда пов≥домл¤Ї, що м≥ркуванн¤ Ќьютона були перерван≥ пад≥нн¤м ¤блука, що налилос¤. «наменита ¤блун¤ довго збер≥галас¤ в повчанн¤ потомству, п≥зн≥ше засохла, була зрубана ≥ перетворена в ≥сторичний пам'¤тник у вид≥ лавки.
Ќьютон давно м≥ркував про закони пад≥нн¤ т≥л, ≥ дуже можливо, що пад≥нн¤ ¤блука знову навело його на ц≥ м≥ркуванн¤. —ам Ќьютон писав через багато рок≥в, що математичну формулу, що виражаЇ закон всесв≥тнього т¤ж≥нн¤, в≥н вив≥в з вивченн¤ знаменитих закон≥в еплера.
Ќьютон н≥коли не м≥г би розвинути та довести своЇњ ген≥альноњ ≥дењ, ¤кби не волод≥в могутн≥м математичним методом, ¤кого не знав н≥ √ук, н≥ хто-небудь ≥нший з попередник≥в Ќьютона - це анал≥з неск≥нченно малих величин, в≥домий тепер п≥д ≥м'¤м диференц≥ального й ≥нтегрального числень. «адовго до Ќьютона багато ф≥лософ≥в й математик≥в займалис¤ питанн¤м про неск≥нченно мал≥ величини, але обмежилис¤ лише т≥льки елементарними висновками.
” 1669 роц≥ Ќьютон уже був професором математики цього ун≥верситету, успадкувавши кафедру, ¤кий керував знаменитий математик того часу ≤саак Ѕарроу. —аме там Ќьютон зробив своЇ перше велике в≥дкритт¤. ћайже одночасно з н≥мецьким математиком Ћейбн≥цем в≥н створив найважлив≥ш≥ розд≥ли математики - диференц≥альне й ≥нтегральне численн¤. јле в≥дкритт¤ Ќьютона стосувалис¤ не т≥льки математики.
Ќьютон створив св≥й метод, спираючись на колишн≥ в≥дкритт¤, зроблен≥ њм в галуз≥ анал≥зу, але в самому головному питанн≥ в≥н звернувс¤ до допомоги геометр≥њ ≥ механ≥ки.
оли саме Ќьютон в≥дкрив св≥й новий метод, у точност≥ нев≥домо. ѕо т≥сному зв'¤зку цього способу з теор≥Їю т¤ж≥нн¤ варто думати, що в≥н був розроблений Ќьютоном м≥ж 1666 ≥ 1669 роками ≥, у вс¤кому раз≥, ран≥ш перших в≥дкритт≥в, зроблених у ц≥й област≥ Ћейбн≥цем.
ѕовернувшись в ембридж, Ќьютон зайн¤вс¤ науковою ≥ викладацькою д≥¤льн≥стю. « 1669 по 1671 р≥к в≥н читав лекц≥њ, в-¤ких викладав своњ головн≥ в≥дкритт¤ щодо анал≥зу св≥тлових промен≥в; але жодна з його наукових праць ще не була опубл≥кована. Ќьютон усе ще продовжував працювати над удосконаленн¤м оптичних дзеркал. ¬≥дбивний телескоп √регор≥ з отвором у середин≥ об'Їктивного дзеркала не задовольн¤в Ќьютона. "Ќедол≥ки цього телескопа, - говорить в≥н, - показалис¤ мен≥ дуже значними, ≥ ¤ визнав за необх≥дне зм≥нити конструкц≥ю, поставивши окул¤р збоку труби".
ѕроте в галуз≥ техн≥ки телескопноњ справи залишалос¤ ще багато роботи. Ќьютон спочатку намагавс¤ шл≥фувати зб≥льшувальн≥ стекла, але п≥сл¤ в≥дкритт≥в, зроблених њм щодо розкладанн¤ св≥тлових промен≥в, в≥н залишив думку про удосконаленн¤ заломлюючих телескоп≥в ≥ вз¤вс¤ за шл≥фуванн¤ ув≥гнутих дзеркал.
«роблений Ќьютоном телескоп можна з повним правом вважати першим в≥дбивним телескопом. ѕот≥м учений зробив вручну ще один телескоп великих розм≥р≥в ≥ кращоњ ¤кост≥.
ѕро ц≥ телескопи дов≥далос¤, нарешт≥. Ћондонське корол≥вське товариство, що звернулос¤ до Ќьютона за посередництвом свого секретар¤ ќльденбурга з проханн¤м пов≥домити подробиц≥ винаходу. ” 1670 роц≥ Ќьютон передав св≥й телескоп ќльденбургу - под≥¤ дуже важлива в його житт≥, тому що цей ≥нструмент уперше зробив ≥м'¤ Ќьютона в≥домим усьому тод≥шньому вченому св≥ту. Ќаприк≥нц≥ 1670 року Ќьютон був обраний у члени Ћондонського корол≥вського товариства.
” 1678 роц≥ вмер секретар Ћондонського корол≥вського товариства ќльденбург, що в≥дносивс¤ до Ќьютона надзвичайно дружньо ≥ з найб≥льшою повагою. ћ≥сце його зайн¤в √ук, хоча в≥н ≥ заздрив Ќьютонов≥, але мимовол≥ визнавав його ген≥й.
“реба пом≥тити, що √ук з≥грав свою роль у видатних в≥дкритт¤х Ќьютона. Ќьютон думав, що падаюче т≥ло внасл≥док з'Їднанн¤ його руху з рухом «емл≥ опише гвинтопод≥бну л≥н≥ю. √ук показав, що гвинтопод≥бна л≥н≥¤ виходить лише в тому випадку, ¤кщо вз¤ти до уваги оп≥р пов≥тр¤ ≥ що в порожнеч≥ рух повинний бути ел≥птичним - мова йде про рух ¤к такий, тобто рух, котрий ми могли б спостер≥гати, ¤кби сам≥ не брали участь у рус≥ земноњ кул≥.
ѕерев≥ривши висновки √ука, Ќьютон переконавс¤, що т≥ло, кинуте з достатньою швидк≥стю, знаход¤чись у той же час п≥д впливом сили земного т¤ж≥нн¤, д≥йсно може описати ел≥птичний шл¤х. ћ≥ркуючи над цим предметом, Ќьютон в≥дкрив знамениту теорему, по ¤к≥й т≥ло, що знаходитьс¤ п≥д впливом сили, що прит¤гаЇ, под≥бн≥й до сили земного т¤ж≥нн¤, завжди описуЇ ¤кий-небудь кон≥чний перетин, тобто одну з кривих, одержуваних при перетинанн≥ конуса площиною (ел≥пс, г≥пербола, парабола й в окремих випадках коло ≥ пр¤ма/л≥н≥¤). ѕоверх того, Ќьютон знайшов, що центр т¤ж≥нн¤, тобто точка, у ¤к≥й зосереджена д≥¤ вс≥х сил, що прит¤гають крапку, ¤ка рухаЇтьс¤, знаходитьс¤ у фокус≥ описуваноњ кривоњ. “ак, центр —онц¤ знаходитьс¤ (приблизно) у загальному фокус≥ ел≥пс≥в, описуваних планетами.
ƒос¤гши таких результат≥в, Ќьютон в≥дразу побачив, що в≥н вив≥в теоретично, тобто виход¤чи з початк≥в рац≥ональноњ механ≥ки, один ≥з закон≥в еплера, що говорить, що центри планет описують ел≥пси ≥ що у фокус≥ њхн≥х орб≥т знаходитьс¤ центр —онц¤. јле Ќьютон не задовольнивс¤ цим основним зб≥гом теор≥њ з≥ спостереженн¤м. ¬≥н хот≥в переконатис¤, чи можливо за допомогою теор≥њ д≥йсно обчислити елементи планетних орб≥т, тобто передбачати вс≥ подробиц≥ планетних рух≥в?
Ѕажаючи переконатис¤, чи д≥йсно сила земного т¤ж≥нн¤, що змушуЇ т≥ла падати на «емлю, тотожна сил≥, що утримуЇ ћ≥с¤ць у його орб≥т≥, Ќьютон став обчислювати, але, не маючи п≥д рукою книг, скориставс¤ лише самими грубими даними. ќбчисленн¤ показало, що при таких числових даних сила земноњ ваги б≥льше сили, що утримуЇ ћ≥с¤ць у њњ орб≥т≥, на одна шосту ≥ начебто ≥снуЇ де¤ка причина, що протид≥Ї руху ћ≥с¤ц¤.
як т≥льки Ќьютон дов≥давс¤ про вим≥р мерид≥ана, зробленого французьким ученим ѕ≥каром, в≥н негайно зробив нов≥ обчисленн¤ ≥ до найб≥льшоњ радост≥ своЇњ переконавс¤, що його давн≥ погл¤ди зовс≥м п≥дтвердилис¤. —ила, що змушуЇ т≥ла падати на «емлю, ви¤вилас¤ зовс≥м р≥вноњ т≥й, що керуЇ рухом ћ≥с¤ц¤.
÷ей висновок був дл¤ Ќьютона найвищою перемогою. “епер ц≥лком виправдалис¤ його слова: "√ен≥й Ї терп≥нн¤ думки, зосередженоњ у в≥домому напр¤мку". ”с≥ його глибок≥ г≥потези, багатор≥чн≥ обчисленн¤ ви¤вилис¤ в≥рними. “епер в≥н ц≥лком ≥ остаточно переконавс¤ в можливост≥ створити ц≥лу систему св≥тобудови, засновану на одному простому ≥ великому початку. ”с≥ найскладн≥ш≥ рухи ћ≥с¤ц¤, планет ≥ нав≥ть мандруючих по небу комет стали дл¤ нього ц≥лком ¤сними. «'¤вилас¤ можлив≥сть наукового пердбачуванн¤ рух≥в ус≥х т≥л —он¤чноњ системи, а може, й самого —онц¤, ≥ нав≥ть з≥рок ≥ зор¤них систем.
Ќаприк≥нц≥ 1683 року Ќьютон, нарешт≥, пов≥домив орол≥вському товариству основн≥ початки своЇњ системи, виклавши њх у вид≥ р¤ду теорем про рух планет. —воњ основн≥ висновки Ќьютон представив у фундаментальн≥й прац≥ за назвою "ћатематичн≥ початки натуральноњ ф≥лософ≥њ". ƒо к≥нц¤ кв≥тн¤ 1686 року перш≥ дв≥ частини його книги були готов≥ ≥ над≥слан≥ до Ћондону.
¬ област≥ механ≥ки Ќьютон не т≥льки розвив положенн¤ √ал≥ле¤ та ≥нших учених, але ≥ дав нов≥ принципи, не говор¤чи вже про безл≥ч чудових окремих теорем.
«а словами самого Ќьютона, ще √ал≥лей установив початки, назван≥ Ќьютоном "двома першими законами руху". Ќьютон формулюЇ ц≥ закони так:
I. ”с¤ке т≥ло перебуваЇ в стан≥ чи спокою р≥вном≥рного пр¤мол≥н≥йного руху, поки на нього не под≥Ї ¤ка-небудь сила ≥ не змусить його зм≥нити цей стан.
II. «м≥на руху пропорц≥йно руш≥йн≥й сил≥ ≥ спр¤мовано по пр¤м≥й, по ¤к≥й д≥Ї дана сила.
ѕонад цих два закони Ќьютон сформулював ще трет≥й закон руху, виразивши його так:
III. ƒ≥¤ завжди дор≥внюЇ ≥ пр¤мо протилежно протид≥њ, тобто д≥њ двох т≥л один на одного завжди р≥вн≥ ≥ спр¤мован≥ в протилежн≥ сторони.
”становивши загальн≥ закони руху. Ќьютон вив≥в з них безл≥ч насл≥дк≥в ≥ теорем, що дозволили йому довести теоретичну механ≥ку до високого ступен¤ досконалост≥. «а допомогою цих теоретичних початк≥в в≥н докладно виводить св≥й закон т¤ж≥нн¤ з закон≥в еплера ≥ пот≥м вир≥шуЇ зворотну задачу, тобто показуЇ, ¤ким повинен бути рух планет, ¤кщо визнати закон т¤ж≥нн¤ за доведений.
¬≥дкритт¤ Ќьютона привело до створенн¤ новоњ картини св≥ту, в≥дпов≥дно до ¤коњ вс≥ планети, що знаход¤тьс¤ друг в≥д друга на колосальних в≥дстан¤х, ви¤вл¤ютьс¤ зв'¤заними в одну систему. ÷им законом Ќьютон заклав початок новоњ галуз≥ астроном≥њ - небесноњ механ≥ки, що сьогодн≥ вивчаЇ рух планет ≥ дозвол¤Ї розраховувати њхнЇ положенн¤ в простор≥.
Ќьютон зм≥г розрахувати орб≥ти, по ¤ких рухаютьс¤ супутники ёп≥тера ≥ —атурна, а користаючись цими даними, визначити, з ¤кою силою «емл¤ прит¤гаЇ ћ≥с¤ць. ” свою чергу вс≥ ц≥ дан≥ будуть використан≥ при майбутн≥х навколоземних косм≥чних польотах.
ѕодальш≥ досл≥дженн¤ Ќьютона дозволили йому визначити масу ≥ щ≥льн≥сть планет ≥ самого —онц¤. Ќьютон показав, що щ≥льн≥сть —онц¤ вчетверо менш щ≥льност≥ «емл≥, а середн¤ щ≥льн≥сть «емл≥ приблизно дор≥внюЇ щ≥льност≥ гран≥ту ≥ взагал≥ найважчих кам'¤них пор≥д. ўодо планет Ќьютон установив, що найб≥льш близьк≥ до —онц¤ планети в≥др≥зн¤ютьс¤ найб≥льшою щ≥льн≥стю.
ƒал≥ Ќьютон розпочав обчисленн¤ ф≥гури земноњ кул≥. ¬≥н показав, що «емл¤ маЇ сфероњдальну форму, а саме представл¤Ї ¤к би кулю, розширену в екватор≥ ≥ сплюснений у полюс≥в.
¬чений дов≥в залежн≥сть приплив≥в ≥ в≥дплив≥в в≥д сп≥льноњ д≥њ ћ≥с¤ц¤ ≥ —онц¤ на води мор≥в ≥ океан≥в.
ўо стосуЇтьс¤ власне так називаноњ "небесноњ механ≥ки", Ќьютон не т≥льки розпочав, але, можна сказати, створив цю науку, тому що до нього ≥снував лише р¤д емп≥ричних даних. ƒуже зац≥кавлена дана Ќьютоном теор≥¤ руху комет, що в≥н вважав недостатньо розробленою ≥ надрукував лише на наст≥йну вимогу √алле¤. «авд¤ки розрахункам Ќьютона, √аллей зм≥г передбачити по¤ву величезноњ комети ¤ка д≥йсно з'¤вилас¤ на неб≥ в 1759 роц≥. ¬она була названа кометою √алле¤.
” 1842 роц≥ в≥домий н≥мецький астроном Ѕессель на основ≥ закону Ќьютона пророчив ≥снуванн¤ невидимого супутника у з≥рки —ир≥ус. ¬≥дкритт¤ цього супутника через 10 рок≥в з'¤вилос¤ доказом того що закон всесв≥тнього т¤ж≥нн¤ не т≥льки д≥Ї в —он¤чн≥й систем≥, але ≥ Ї одним ≥з загальних закон≥в всесв≥ту.
” 1688 роц≥ Ќьютон був обраний у парламент, хоча ≥ незначною б≥льш≥стю голос≥в, ≥ зас≥дав у так називаному онвент≥ до його розпуску.
” 1689 роц≥ Ќьютона ос¤гло с≥мейне горе: померла в≥д тифу його мати. —пов≥щений про њњ хворобу, в≥н випрохав у парламент≥ в≥дпустку ≥ посп≥шив до нењ. ÷≥л≥ ноч≥ проводив великий учений у л≥жка матер≥, сам давав њй л≥ки й готував г≥рчичники та мушки, догл¤даючи за хворою ¤к найкраща догл¤дальниц¤. јле хвороба ви¤вилас¤ смертельною. —мерть матер≥ глибоко засмутила Ќьютона ≥, бути може, чимало спри¤ла сильноњ нервовоњ драт≥вливост≥, що про¤вилас¤ в нього трохи п≥зн≥ше хвороби.
јле ≥ п≥сл¤ своЇњ хвороби Ќьютон продовжував наукову працю, хоча ≥ не з колишньою ≥нтенсивн≥стю. ¬≥н остаточно розробив теор≥ю руху ћ≥с¤ц¤ ≥ п≥дготував повторн≥ виданн¤ своЇњ безсмертноњ прац≥, у ¤ких зробив багато нових, дуже важливих доповнень. ѕ≥сл¤ хвороби в≥н створив свою теор≥ю астроном≥чноњ рефракц≥њ, тобто переломленн¤ промен≥в св≥тла у шарах земноњ атмосфери. Ќарешт≥, п≥сл¤ хвороби Ќьютон вир≥шив небагато дуже важких задач, запропонованих ≥ншими математиками.
Ќьютонов≥ було вже за п'¤тдес¤т рок≥в. Ќезважаючи на свою величезну славу ≥ блискучий усп≥х його книги (виданн¤ належало не йому, а орол≥вському товариству), Ќьютон жив у дуже стислих обставинах, а ≥нод≥ просто б≥дував: трапл¤лос¤, що в≥н не м≥г сплатити др≥б'¤зкового членського внеску. ѕлатн¤ його була незначною, ≥ Ќьютон витрачав усе, що мав, частиною на х≥м≥чн≥ досл≥ди, частиною на допомогу своњм родичам; в≥н допомагав нав≥ть своЇњ стародавньоњ любов≥ - колишньоњ м≥с —торей.
” 1695 роц≥ матер≥альн≥ обставини Ќьютона зм≥нилис¤. Ѕлизький друг ≥ шанувальник Ќьютона „арльз ћонтегю, молодий аристократ, рок≥в на двадц¤ть молодше Ќьютона, був призначений канцлером казначейства.
«айн¤вши цю посаду, ћонтегю зайн¤вс¤ питанн¤м про пол≥пшенн¤ грошового об≥гу в јнгл≥њ, де в той час, п≥сл¤ р¤ду воЇн ≥ революц≥й, було безл≥ч фальшивоњ ≥ неповновагоњ монети, що приносило величезний збиток торг≥вл≥. ћонтегю здумав перекарбувати всю монету.
ўоб додати найб≥льшоњ ваги своњм доказам, ћонтегю звернувс¤ до тод≥шн≥х знаменитостей, у тому числ≥ ≥ до Ќьютона. ≤ вчений не обдурив чекань свого друга. ¬≥н уз¤вс¤ за нове д≥ло з надзвичайною ретельн≥стю ≥ ц≥лком сумл≥нно, причому своњми п≥знанн¤ми в х≥м≥њ ≥ математичн≥й км≥тливост≥ зробив величезн≥ послуги крањн≥. «авд¤ки цьому важка ≥ заплутана справа перекарбуванн¤ була вдало виконана прот¤гом двох рок≥в, що в≥дразу в≥дновило торговий кредит.
Ќезабаром п≥сл¤ того Ќьютон з еруючого монетним двором було зроблено √оловним директором монетноњ справи ≥ в≥н став одержувати 15 тис¤ч фунт≥в на р≥к; цю посаду в≥н займав до самоњ смерт≥. ѕри надзвичайно пом≥рному способ≥ житт¤ Ќьютона з ц≥Їњ платн≥ в нього утворивс¤ ц≥лий кап≥тал.
” 1701 роц≥ Ќьютон був обраний членом парламенту, а в 1703 роц≥ став президентом англ≥йського орол≥вського товариства. ” 1705 роц≥ англ≥йський король зв≥в Ќьютона в лицарське достоњнство.
Ќьютона в≥др≥зн¤ли скромн≥сть ≥ сором'¤злив≥сть. ¬≥н довго не зважувавс¤ опубл≥кувати своњ в≥дкритт¤, ≥ нав≥ть збиравс¤ знищити де¤к≥ з глав своњх безсмертних "ѕочатк≥в". "я т≥льки тому стою так високо, - сказав Ќьютон, - що став на плеч≥ г≥гант≥в".
ƒоктор ѕембертон, що познайомивс¤ з Ќьютоном, коли останн≥й був уже старий, не м≥г надивуватис¤ скромност≥ цього ген≥¤. «а його словами, Ќьютон був надзвичайно прив≥тний, не мав н≥ найменшоњ напускноњ ексцентричност≥ ≥ був далекий вит≥вкам, властивим ≥ншим "ген≥¤м". ¬≥н в≥дм≥нно пристосовувавс¤ до вс¤кого сусп≥льства ≥ н≥де не ви¤вл¤в н≥ найменшоњ ознаки чванства. «ате й в ≥нших Ќьютон не любив зарозум≥лого-авторитетного тону й особливо не терп≥в глузувань над чужими переконанн¤ми.
Ќьютон н≥коли не в≥в рахунку грошам. ўедр≥сть його була безмежна. ¬≥н мовл¤в: "Ћюди, що не допомагали н≥кому при житт≥, н≥коли н≥кому не допомогли". ¬ останн≥ роки житт¤ Ќьютон став багатий ≥ роздавав грош≥, але ≥ ран≥ш, коли нав≥ть сам мав потребу в необх≥дному, в≥н завжди п≥дтримував близьких ≥ далеких родич≥в. «годом Ќьютон пожертвував велику суму приходу, у ¤кому народивс¤, ≥ часто давав стипенд≥њ молодим люд¤м. “ак, у 1724 роц≥ в≥н призначив стипенд≥ю в дв≥ст≥ фунт≥в ћаклорену, згодом знаменитому математику, в≥дправивши його за св≥й рахунок в ≈динбург у пом≥чники до ƒжемса √регор≥.
« 1725 року Ќьютон перестав ходити на службу. ѕомер ≤сак Ќьютон у н≥ч на 20 березн¤ 1726 року п≥д час еп≥дем≥њ чуми. ” день його похорону була оголошена нац≥ональна жалоба. …ого могила знаходитьс¤ у ¬естм≥нстерському абатств≥, поруч з ≥ншими видатними людьми јнгл≥њ.
јнгл≥йський астроном, математик ≥ ф≥зик, творець класичноњ механ≥ки, розробив ≥нтегральне численн¤. ¬≥дкрив дисперс≥ю св≥тла, розвив корпускул¤рну теор≥ю св≥тла, висловив г≥потезу, ¤ка базувалас¤ на корпускул¤рних ≥ хвильових у¤вленн¤х. ѕобудував дзеркальний телескоп.
