√устав –оберт ≥рхгоф народивс¤ 12 березн¤ 1824 р. у ен≥гсберз≥. ¬≥н був молодшим сином радника юстиц≥њ арла ‘р≥др≥ха ≥рхгофа. ” дитинств≥ був дуже живим та допитливим хлопчиком, а властивий йому в зр≥лому в≥ц≥ замкнутий ≥ мовчазний характер виробивс¤ згодом. «≥ своњми братами (один ≥з ¤ких став л≥карем, а ≥нший - радником суду) √устав в≥дв≥дував ен≥гсберзьку г≥мназ≥ю. ”же в т≥ роки визначилис¤ його надзвичайн≥ зд≥бност≥ до математики ≥ ф≥зики.
” 1842 роц≥, коли √уставу виповнилос¤ в≥с≥мнадц¤ть рок≥в, в≥н вступив на ф≥зико-математичний факультет ен≥гсберзького ун≥верситету. —еред його викладач≥в були –≥шело, Ѕессель, якоб≥ та Ќейман, п≥д впливом ¤кого в≥дбувалос¤ становленн¤ таких учених, ¤к √ельмгольц ≥ лауз≥ус. Ќа сем≥нарах Ќеймана, у 1845 роц≥, ≥рхгоф пров≥в своњ перш≥ науков≥ досл≥ди у галуз≥ електрики. ” 1846 роц≥ в≥н зак≥нчив ун≥верситет. ‘≥лософський факультет виклопотав дл¤ нього стипенд≥ю, що дуже присуджувалас¤, на поњздку в ѕариж з науковою метою та вони з де¤ких причин не в≥дбулас¤. ≥рхгоф займаЇтьс¤ науковою працею, проводить досл≥дженн¤ й експерименти. ” 1847 роц≥ в≥н установив законом≥рност≥ розпод≥лу електричного струму в розгалужених ланцюгах пост≥йного струму. ¬≥н розробив два правила, що тепер нос¤ть його ≥м'¤: ” 1848 р. п≥сл¤ захисту дисертац≥њ при Ѕерл≥нському ун≥верситет≥ в≥н був зарахований приват-доцентом. ” тому ж роц≥ ≥рхгоф стаЇ д≥йсним членом Ѕерл≥нського ф≥зичного товариства. ” цей пер≥од ≥рхгоф розробив теор≥ю вигинанн¤ пластинок, засновану на ч≥тких г≥потезах, близьких до г≥потези плоских перетин≥в в елементарн≥й теор≥њ вигинанн¤, зробив ц≥лком строгий висновок р≥вн¤нь малих прогин≥в пластинок за допомогою принципу в≥ртуальних перем≥щень, йому належить також загальна теор≥¤ вигинанн¤ стрижн≥в. ¬≥н розвив методи наближеного р≥шенн¤ задач теор≥њ вигинанн¤ стрижн≥в, теор≥њ дифракц≥њ коротких хвиль. ƒл¤ р≥шенн¤ неоднор≥дного хвильового р≥вн¤нн¤ за певних умов запропонував ≥нтеграл, названий згодом його ≥м'¤м. ≥рхгоф також показав ефективн≥сть застосуванн¤ математики у досл≥дженн¤ ф≥зичних ¤вищ. „ерез два роки, у 1850, завд¤ки допомоз≥ ћагнуса ≥ якоб≥ ≥рхгофа запрошують, ¤к екстраординарного професора ф≥зики в Ѕреславль, але вже в 1852 роц≥ в≥н переходить у √ейдельберзький ун≥верситет професором ф≥зики. „ерез чотири роки туди прињхав √ельмгольц - професор ф≥з≥олог≥њ. ” цьому ун≥верситет≥ ≥рхгоф проробив двадц¤ть рок≥в. ¬≥н прид≥л¤в серйозну увагу викладацькоњ д≥¤льност≥. Ћекц≥њ його робили дуже велике враженн¤ на слухач≥в ≥ залучали до нього учн≥в ≥з ус≥х крањн. ”чений сполучив у соб≥ математичний талант з ум≥нн¤м спостер≥гати й експериментувати. —туденти дуже любили його та поважали. ѕри п≥дготовц≥ молодих учених ≥рхгоф удало з'Їднував теоретичн≥ лекц≥њ ≥з самост≥йними експериментальними роботами, дов≥р¤в њм в≥дпов≥дальн≥ розрахунки, це викликало у студент≥в почутт¤ великоњ в≥дпов≥дальност≥ та розум≥нн¤ того, що ¬читель дов≥р¤Ї њм. ≤нод≥ ≥рхгоф вдававс¤ до маленьких хитрощ≥в, в≥н довго розпов≥дав студентам про надзвичайно в≥дпов≥дальн≥ розрахунки, що в≥н повинен виконати, а пот≥м доручав њх ¤кому-небудь студенту. «азвичай ефект був вражаючим, нав≥ть недбал≥ студенти ви¤вл¤ли своњ найкращ≥ зд≥бност≥. ” лекц≥¤х ≥рхгофа не було жодного зайвого слова, усе було конкретно ≥ точно. ”с≥ слухач≥ в≥дзначали, що в≥н у короткий час ум≥в викласти найбагатший матер≥ал. "¬≥н читав напам'¤ть гладко оброблений рукопис ≥ скор≥ше дозволив би соб≥ посередин≥ лекц≥њ загл¤нути в нењ, чим дав би прив≥д обвинуватити себе в невеликому в≥дступ≥ в≥д њњ" “ак говорив ‘. лейн, що вважав його спос≥б подач≥ матер≥алу занадто сухим ≥ одноман≥тним. ќднак ≥рхгоф в≥дносивс¤ з упередженн¤м до нових, незавершених, що ще т≥льки починали розробл¤тис¤, теор≥й та концепц≥й. Ќезабаром п≥сл¤ прињзду в √ейдельберг в≥н одруживс¤ на дочц≥ свого ун≥верситетського викладача математики ‘. –≥шело - лар≥. ” 1863 р. йому в≥двод¤ть велику лаборатор≥ю, в≥н ц≥лком занурюЇтьс¤ в науку. ƒосл≥ди його були точними ≥ витонченими ≥ часто проводилис¤ за допомогою прилад≥в власного винаходу. ≥рхгофу належить р≥шенн¤ задач струминного обт≥канн¤ пластинки ≥ вит≥канн¤ з отвору р≥дини, њм був розвитий метод в≥дображенн¤ особливостей. ” 1869 роц≥. ≥рхгоф важко переживаЇ смерть дружини, що залишила йому двох дочок ≥ двох син≥в. ¬≥н скаржитьс¤ на погану працездатн≥сть ≥ апат≥ю, але проте написав три важлив≥ роботи. ” 1872 роц≥ в≥н одружуЇтьс¤ вдруге на Ћуњз≥ Ѕроммель з √ослара. ” цьому шлюб≥ д≥тей у нього не було. Ќаступного, 1873 року у Ѕерл≥н≥ приступили до буд≥вництва великоњ ф≥зичноњ лаборатор≥њ. јле через хворобу очей ≥ хвороби н≥г експериментальн≥ зан¤тт¤ стали неможлив≥ дл¤ ≥рхгофа ≥ в≥н ц≥лком присв¤чуЇ себе робот≥ з математичноњ ф≥зики. ” 1875 р. ≥рхгоф став професором теоретичноњ ф≥зики Ѕерл≥нського ун≥верситету, але з 1876 року займаЇтьс¤ вин¤тково досл≥дженн¤ми. «а своњми ф≥лософськими погл¤дами ≥рхгоф був представником природничонаукового матер≥ал≥зму. ¬≥н визнавав об'Їктивне ≥снуванн¤ досл≥джуваноњ в науц≥ реальност≥ й об'Їктивну ≥стинн≥сть людського п≥знанн¤. —учасники в≥днесли його до "механ≥чноњ школи" ф≥зики ≥ ставили в один р¤д з √ерцом та √ельмгольцем. ” 1885-1886 роках ≥рхгоф, вже дуже хворий, з≥бравши вс≥ сили, продовжуЇ читати своњ блискуч≥ лекц≥њ. –ос≥йськ≥ ф≥зики високо оц≥нили його науков≥ прац≥. "¬ усьому позначалис¤ сильна вол¤, почутт¤ довге, високе ≥ далеке зарозум≥лост≥ самолюбство, любов до пор¤дку, терп≥нн¤ ≥ завз¤та робота". «а словами Ѕольцмана: "у житт≥ ≥рхгофа не було н≥чого видатного, що в≥дпов≥дало б незвичайност≥ його ген≥¤. …ого житт¤ було звичайним житт¤м н≥мецького професора ун≥верситету. ¬елик≥ под≥њ в≥дбувалис¤ вин¤тково в його голов≥". ј под≥њ ц≥ були д≥йсно велик≥. ўе в 1859 р. в≥н разом з –. Ѕунзеном, видатним х≥м≥ком, винах≥дником газового пальника та ц≥ан≥ду кал≥¤, поклав початок розробц≥ спектрального анал≥зу. –азом вони в≥дкрили цез≥й (1860 р.), та руб≥д≥й (1861 р.). “акож ≥рхгоф сформулював основний закон теплового випром≥нюванн¤, в≥дпов≥дно ¤кому в≥дношенн¤ випром≥нювальноњ здатност≥ т≥ла до поглинальноњ здатност≥ однакове дл¤ вс≥х т≥л при той сам≥й температур≥. ÷ей закон отримав назву закону ≥рхгофа. ” 1862 роц≥ ≥рхгоф запропонував концепц≥ю абсолютно чорного т≥ла. ” тому ж роц≥ в≥н по¤снив походженн¤ темних смуг у спектр≥ —онц≥ (фраунгоферов≥ л≥н≥њ) та висловив припущенн¤ щодо х≥м≥чного складу сон¤чноњ атмосфери. ” 1882 роц≥ ≥рхгоф розробив строгу теор≥ю дифракц≥њ. —л≥д зазначити що ≥рхгоф також прид≥л¤в багато уваги проблемам механ≥ки. ¬≥н присв¤тив цим проблемам р≥д роб≥т що були опубл≥кован≥ з 1849 по 1858 роки. …ого книга "ћехан≥ка", що складаЇ повний курс лекц≥й, дотепер перевидаЇтьс¤ ≥ читаЇтьс¤ з легк≥стю, в≥др≥зн¤ючись в≥д сучасних п≥дручник≥в лише тим, що в ≥рхгофа була сво¤ концепц≥¤ сил, а точн≥ше - бажанн¤ уникнути цього не¤сного пон¤тт¤. ћатематики розташували його роботи за значим≥стю у такому пор¤дку: ј от ф≥зики, напевно, розташували б њх у зворотному пор¤дку. ≥рхгоф належить до того покол≥нн¤ вчених 40-70 рок≥в XIX стор≥чч¤, коли ф≥зики-теоретики ще не в≥докремилис¤ ц≥лком в≥д експериментальних досл≥джень - √ельмгольц, Ѕольцман, ћаксвелл, “омсон, √ерц. Ћекц≥њ по механ≥ц≥ ≥рхгофа - кращий њњ виклад п≥сл¤ Ћагранжа в "довекторний" пер≥од. ќсновним було питанн¤ про силу. „исленн≥ досл≥дженн¤ до середини XIX стор≥чч¤. з'¤сували багато проблем, пов'¤зан≥ з цим пон¤тт¤м. ≥рхгоф вир≥шив виключити "силу" з числа основних пон¤ть механ≥ки, побудувавши њњ на пон¤тт¤х простору, часу ≥ матер≥њ. ѕ≥зн≥ше цю же спробу зробив √. √ерц. Ќаукова теор≥¤ будь-¤кого вченого багато в чому залежить в≥д того, ¤к в≥н розум≥Ї задачу, ц≥ль науки. ” 1865 р. ≥рхгоф зробив допов≥дь "ѕро мету природознавства". ¬ н≥й вчений зазначив: "Ќаше розум≥нн¤ ¤вищ природи ... дотепер дуже недосконале, - указував в≥н. - ” значно б≥льшому ступен≥ це справедливо дл¤ б≥льш складних процес≥в, що мають м≥сце в рослинах ≥ у св≥т≥ тварин. ≤ тут ≥ там д≥йсне розум≥нн¤ не може бути дос¤гнуте доти, поки не удастьс¤ ус≥ звести до механ≥ки. ÷≥лком ц¤ мета науки не буде дос¤гнута н≥коли". ќт виход¤чи з цього, зв≥вши вс≥ процеси до механ≥чних, ≥рхгоф ≥ будував свою теор≥ю. ѕро задачу самоњ ж механ≥ки в≥н говорив наступне: "ћехан≥ка Ї наука про рух; ми охарактеризуЇмо њњ задачу так: описати повно ≥ найпрост≥шим образом рух, що в≥дбуваЇтьс¤ в природ≥. –ух - це зм≥на положенн¤, згодом; те, що рухаЇтьс¤, Ї матер≥¤. ƒл¤ розум≥нн¤ руху необх≥дно та досить представленн¤ про прост≥р, час ≥ матер≥ю. —пираючись на ц≥ представленн¤, механ≥ка повинна прагнути дос¤гти своЇњ мети ≥ створити необх≥дн≥ њй допом≥жн≥ пон¤тт¤ сили та маси". “реба в≥дзначити, що в реальних досл≥дженн¤х ≥рхгоф аж н≥¤к не завжди дотримувавс¤ сформульованих њм же загальних положень, тому пор¤д з ≥сторично минущим у його п≥дход≥ до основ побудови механ≥ки Ї багато важливих ≥ правильних положень. яким же чином ≥рхгофу вдалос¤ "уникнути сил"? “ак ¤к причин руху механ≥ка не розгл¤даЇ, ≥рхгоф використовуЇ "сили" ¤к зас≥б спростити виклад. "ƒосить визначити силу так, щоб кожна пропозиц≥¤ механ≥ки, у ¤кому мова йде про сили, могла бути виражене р≥вн¤нн¤ми...". —лово "сила" у повс¤кденному житт≥ ≥ нав≥ть у науков≥й мов≥ маЇ дуже р≥зноман≥тн≥ значенн¤. ≥рхгоф пропонуЇ розум≥ти њњ ¤к "причину зм≥ни руху матер≥альноњ точки". « цього визначенн¤ випливаЇ, що точка, на ¤ку не д≥Ї н≥¤ка сила, збер≥гаЇ св≥й пр¤мол≥н≥йний рух, тобто рух у незм≥нному напр¤мку, причому з пост≥йною швидк≥стю. якщо на крапку д≥Ї сила в напр¤мку руху, то њњ швидк≥сть зб≥льшуЇтьс¤ ≥ точка набуваЇ прискоренн¤, а ¤кщо сила д≥Ї назустр≥ч њњ руху - упов≥льненн¤. ѕ≥зн≥ше схоже визначенн¤ дав √. √ерц у своњх "ѕринципах механ≥ки, викладених у "новому зв'¤зку". ƒал≥ ≥рхгоф уводить силу ¤к добуток прискоренн¤ на масу, тобто на к≥льк≥сть матер≥њ. ÷ей добуток ≥ служить м≥рою величини сили. ќднак виникаЇ парадокс: ¤к визначити р≥вновагу. "—пок≥й Ї окремий випадок руху, - упевнено за¤вл¤Ї ≥рхгоф, - дл¤ переходу до випадку спокою ми повинн≥ припустити, що початков≥ швидкост≥ дор≥внюють нулю, що зв'¤зки... не залежать в≥д часу ≥ що д≥њ сили так≥, що викликан≥ ними прискоренн¤ звертаютьс¤ в нуль. ѕро так≥ сили говор¤ть, що вони знаход¤тьс¤ в р≥вноваз≥". ƒал≥ ≥рхгоф блискуче викладаЇ зм≥ст механ≥ки, але ми не будемо заглиблюватись до ф≥зичних матер≥й, нашою задачею було розпов≥сти по р≥зноб≥чний талант видатного н≥мецького вченого √устава –оберта ≥рхгофа. Ќа останнЇ зазначимо основн≥ публ≥кац≥њ √устава ≥рхгофа: ѕомер √устав –оберт ≥рхгоф 17 жовтн¤ 1887 року у Ѕерл≥н≥, в≥д пухлини мозку.
|
