јнгл≥йський х≥м≥к ≥ ф≥зик. —формулював перше наукове визначенн¤ х≥м≥чного елемента, вв≥в у х≥м≥ю експериментальний метод, поклав початок х≥м≥чному анал≥зу. ”перше застосував ≥ндикатори дл¤ анал≥зу кислот та луг≥в.
¬ ≥стор≥ю науки Ѕойль ув≥йшов не т≥льки ¤к автор фундаментальних в≥дкритт≥в, але також ¤к перший у св≥т≥ орган≥затор науки. …ого теор≥¤ про корпускул¤рну буд≥влю речовин була кроком уперед на шл¤ху розвитку атомно-молекул¤рноњ теор≥њ. ƒосл≥дженн¤ великого вченого поклали початок народженню новоњ х≥м≥чноњ науки. ¬≥н вид≥лив х≥м≥ю в самост≥йну науку ≥ показав, що в нењ своњ проблеми, своњ задач≥, ¤к≥ треба вир≥шувати своњми методами, в≥дм≥нними в≥д медицини. —истематизуючи численн≥ кольоров≥ реакц≥њ ≥ реакц≥њ осадженн¤, Ѕойль поклав початок анал≥тичноњ х≥м≥њ. –оберт Ѕойль з'¤вивс¤ на св≥тло 25 с≥чн¤ 1627 року. ¬≥н був тринадц¤тою дитиною з чотирнадц¤ти д≥тей –ичарда Ѕойл¤ - першого герцога оркського, лютого ≥ щасливого користолюбц¤, що жив у часи королеви ™лизавети в своњх уг≥дд¤х, ¤к≥ помножив, захопленн¤м чужих земель. ¬≥н народивс¤ в Ћ≥Їмор асл≥ («амку Ћ≥Їмор), одному з ≥рландських маЇтк≥в батька. “ам –оберт пров≥в своЇ дитинство. ¬≥н одержав чудову домашню осв≥ту й у в≥ц≥ восьми рок≥в став студентом ≤тонского ун≥верситету (в≥дверто кажучи тод≥ це була школа, хоча ≥ дуже гарна). “ам в≥н провчивс¤ чотири роки, п≥сл¤ чого вињхав у новий маЇток батька - —толбр≥дж≥. як було прийн¤то в той час, у в≥ц≥ дванадц¤ти рок≥в –оберт разом ≥з братом в≥дправили в подорож по ™вроп≥. ¬≥н вир≥шив продовжити осв≥ту у Ўвейцар≥њ й ≤тал≥њ ≥ пробув там довг≥ ш≥сть рок≥в. ¬ јнгл≥ю Ѕойль повернувс¤ т≥льки в 1644 роц≥, уже п≥сл¤ смерт≥ батька, що залишив йому значний стан. ” —толбр≥дж≥ часто влаштовувалис¤ прийоми, де бували в≥дом≥ по тим часам учен≥, л≥тератори ≥ пол≥тики. “ут не раз велис¤ жарк≥ суперечки, ≥ –оберт п≥сл¤ поверненн¤ до Ћондона став одним ≥з завс≥дник≥в под≥бних прийом≥в. ќднак майбутн≥й учений мр≥¤в в≥д абстрактних суперечок перейти до д≥йсноњ справи. Ѕойль мр≥¤в про власну лаборатор≥ю, однак просити сестру про матер≥альну п≥дтримку не насм≥лювавс¤. …ому спало на думку, що численн≥ буд≥вл≥ маЇтку можна переобладнати п≥д лаборатор≥њ; до того ж в≥дт≥л¤ рукою подати до ќксфорда, та й Ћондон недалеко: можна буде ¤к ≥ ран≥ше зустр≥чатис¤ з друз¤ми... ” верхньому поверс≥ замка в —толбр≥дж≥ розташовувалис¤ спальн¤, каб≥нет, простора залу та дуже багата б≥бл≥отека. ўотижн¤ в≥зник доставл¤в з Ћондона шухл¤ди з новими книгами. Ѕойль читав з неймов≥рною швидк≥стю. „асом в≥н просиджував за книгою з ранку до п≥знього вечора. “им часом наближалис¤ до завершенн¤ роботи з устаткуванн¤ лаборатор≥њ. ƒо к≥нц¤ 1645 року в лаборатор≥њ почалис¤ досл≥дженн¤ з ф≥зики, х≥м≥њ та агрох≥м≥њ. Ѕойль любив працювати одночасно по дек≥лькох проблемах. «вичайно в≥н докладно роз'¤сн¤в пом≥чникам, що вони повинн≥ зробити за день, а пот≥м в≥ддал¤вс¤ в каб≥нет, де його чекав секретар. “ам в≥н диктував своњ ф≥лософськ≥ трактати. ”чений-енциклопедист, Ѕойль, займаючись проблемами б≥олог≥њ, медицини, ф≥зики ≥ х≥м≥њ, ви¤вл¤в не менший ≥нтерес до ф≥лософ≥њ, теолог≥њ та мовознавства. Ѕойль надавав першор¤дного значенн¤ лабораторним досл≥дженн¤м. Ќайб≥льш ц≥кав≥ ≥ р≥зноман≥тн≥ його досл≥ди по х≥м≥њ. Ѕойль вважав, що х≥м≥¤, в≥дбрунькувавшись в≥д алх≥м≥њ ≥ медицини, ц≥лком може стати самост≥йною наукою. —початку Ѕойль зайн¤вс¤ одержанн¤м насто¤нок ≥з кв≥т≥в, ц≥лющих трав, лишайник≥в, деревноњ кори ≥ корен≥в рослин... Ѕагато р≥зних по кольорах насто¤нок приготував учений з≥ своњми пом≥чниками. ќдн≥ зм≥нювали св≥й кол≥р т≥льки п≥д д≥Їю кислот, ≥нш≥ - п≥д д≥Їю луг≥в. ќднак самою ц≥кавоњ ви¤вилас¤ ф≥олетова насто¤нка, отримана з лакмусового лишайника. ислоти зм≥нювали його кол≥р на червоний, а луга - на син≥й. Ѕойль розпор¤дивс¤ просочити цим настоЇм пап≥р ≥ пот≥м висушити њњ. лаптик такого паперу, занурений у випробуваний розчин, зм≥нював св≥й кол≥р ≥ показував, чи кислий чи розчин лужний. ÷е було одне з перших речовин, що уже тод≥ Ѕойль назвав ≥ндикаторами. ≤ ¤к часто трапл¤Їтьс¤ в науц≥, одне в≥дкритт¤ спричинило за собою ≥нше. ѕри досл≥дженн≥ настою чорнильного гор≥шка у вод≥ Ѕойль знайшов, що ≥з сол¤ми зал≥за в≥н утворить розчин, пофарбований у чорний кол≥р. ÷ей чорний розчин можна було використовувати в ¤кост≥ чорнила. Ѕойль докладно вивчив умови одержанн¤ чорнила ≥ склав необх≥дн≥ рецепти, що майже прот¤гом стол≥тт¤ використовувалис¤ дл¤ виробництва високо¤к≥сного чорного чорнила. —постережливий учений не м≥г пройти мимо ще одн≥Їњ властивост≥ розчин≥в: коли до розчину ср≥бла в азотн≥й кислот≥ додавали небагато сол¤ноњ кислоти, утворювавс¤ б≥лий осадок, що Ѕойль назвав "луна корнеа" (хлорид ср≥бла). якщо цей осадок залишали у в≥дкрит≥й судин≥, в≥н чорн≥в. ¬≥дбувалас¤ анал≥тична реакц≥¤, що в≥рог≥дно показуЇ, що в досл≥джуван≥й речовин≥ м≥ститьс¤ "м≥с¤ць" (ср≥бло). ћолодий учений продовжував сумн≥ватис¤ в ун≥версальн≥й анал≥тичн≥й здатност≥ вогню ≥ шукав ≥нш≥ засоби дл¤ анал≥зу. …ого багатор≥чн≥ досл≥дженн¤ показали, що, коли на речовини д≥ють тими чи ≥ншими реактивами, вони можуть розкладатис¤ на б≥льш прост≥ з'Їднанн¤. ¬икористовуючи специф≥чн≥ реакц≥њ, можна було визначати ц≥ з'Їднанн¤. ќдн≥ речовини утворювали пофарбован≥ опади, ≥нш≥ вид≥л¤ли газ з характерним запахом, трет≥ давали пофарбован≥ розчини ≥ т.д. ѕроцеси розкладанн¤ речовин ≥ ≥дентиф≥кац≥ю отриманих продукт≥в за допомогою характерних реакц≥й Ѕойль назвав анал≥зом. ÷е був новий метод роботи, що дав поштовх розвитку анал≥тичноњ х≥м≥њ. ќднак наукову працю в —толбр≥дж≥ довелос¤ припинити. « ≤рланд≥њ прийшла недобра зв≥стка: повстал≥ сел¤ни розорили замок у ≥рц≥, доходи маЇтку р≥зко скоротилис¤. Ќа початку 1652 року Ѕойль змушений був вињхати в родовий маЇток. Ѕагато часу п≥шло на улагоджуванн¤ ф≥нансових проблем, був призначений б≥льш досв≥дчений керуючий, час в≥д часу Ѕойль сам контролював його роботу. ” 1654 роц≥ вчений переселивс¤ в ќксфорд, де продовжив своњ експерименти разом з асистентом ¬≥льгельмом √омбергом. ƒосл≥дженн¤ зводилис¤ до одн≥Їњ мети: систематизувати речовини ≥ розд≥лити њх на групи в≥дпов≥дно до њхн≥х властивостей. Ѕойль ≥ √омберг одержали ≥ досл≥джували багато солей. ѓх класиф≥кац≥¤ з кожним експериментом ставала все б≥льш великою й повною. Ќе усе в тлумаченн≥ вчених було достов≥рно, не усе в≥дпов≥дало представленн¤м, що ≥снували в т≥ часи, але, все ж таки, це був см≥ливий крок до посл≥довноњ теор≥њ, крок, що перетворював х≥м≥ю з ремесла в науку. ÷е була спроба ввести теоретичн≥ основи в х≥м≥ю, без ¤ких наука не може ≥снувати ¤к така, без ¤ких вона не може рухатис¤ вперед. ѕ≥сл¤ √омберга його асистентом став молодий ф≥зик –оберт √ук. ¬ основному вони присв¤тили своњ досл≥дженн¤ газам та розвитку корпускул¤рноњ теор≥њ. ƒов≥давшись з наукових публ≥кац≥й про роботи н≥мецького ф≥зика ќтто √ер≥ке, Ѕойль вир≥шив повторити його експерименти ≥ дл¤ ц≥Їњ мети винайшов ориг≥нальну конструкц≥ю пов≥тр¤ного насоса. ѕерший зразок ц≥Їњ машини був побудований за допомогою √ука. Ќасосом досл≥дникам удалос¤ майже ц≥лком видалити пов≥тр¤. ќднак ус≥ спроби довести присутн≥сть еф≥ру в порожн≥й судин≥ залишалис¤ марними. - Ќ≥¤кого еф≥ру не ≥снуЇ, - зробив висновок Ѕойль. ѕорожн≥й прост≥р в≥н вир≥шив назвати вакуумом, що по-латинському означаЇ "порожн≥й". риза, що охопила наприк≥нц≥ п'¤тидес¤тих рок≥в всю јнгл≥ю, перервав його наукову працю. ќбурен≥ жорстокою диктатурою ромвел¤ прихильники монарх≥њ знову п≥дн¤лис¤ на боротьбу. јрешти й убивства, кривава м≥жусобиц¤ стали звичайним ¤вищем у крањн≥. Ѕойль в≥дправивс¤ до маЇтку: там можна було спок≥йно працювати. ¬≥н вир≥шив викласти результати своњх досл≥джень за останн≥ дес¤ть рок≥в. ” каб≥нет≥ Ѕойл¤ працювали майже ц≥лодобово два секретар≥. ќдин п≥д його диктуванн¤ записував думки вченого, ≥нший переписував начисто начерки, що вже малис¤. «а к≥лька м≥с¤ц≥в вони зак≥нчили першу велику наукову працю Ѕойл¤ "Ќов≥ ф≥зико-механ≥чн≥ експерименти щодо ваги пов≥тр¤ ≥ його про¤ву". нига вийшла друком в 1660 роц≥. Ќе втрачаючи н≥ дн¤, Ѕойль приступаЇ до роботи над наступним своњм добутком: "’≥м≥к - скептик". ” цих книгах Ѕойль каменю на камен≥ не залишив в≥д навчанн¤ јристотел¤ про чотири елементи, що ≥снував без малого дв≥ тис¤ч≥ рок≥в, декартового "еф≥ру" та трьох алх≥м≥чних початк≥в. ѕриродно, ц¤ прац¤ викликала р≥зк≥ нападки з боку посл≥довник≥в јристотел¤ ≥ картезианц≥в (посл≥довник≥в ƒекарта). ќднак Ѕойль спиравс¤ в ньому на досв≥д та досл≥ди, ≥ тому докази його були незаперечн≥. ¬елика частина вчених - посл≥довники корпускул¤рноњ теор≥њ - ≥з захватом сприйн¤ли ≥дењ Ѕойл¤. Ѕагато хто з його ≥дейних супротивник≥в теж змушен≥ були визнати в≥дкритт¤ вченого, у њхньому числ≥ ≥ ф≥зик ’ристи¤н √юйгенс, прихильник ≥дењ ≥снуванн¤ еф≥ру. ѕ≥сл¤ сходженн¤ на престол арла II пол≥тичне житт¤ крањни трохи нормал≥зувалос¤, ≥ вчений м≥г уже проводити досл≥дженн¤ в ќксфорд≥. ≤нод≥ в≥н нав≥дувавс¤ в Ћондон, до сестри атарини. …ого асистентом у лаборатор≥њ ќксфорда тепер був молодий ф≥зик –ичард “аунл≥. –азом з ним Ѕойль в≥дкрив один з фундаментальних ф≥зичних закон≥в, установивши, що зм≥на обс¤гу газу зворотно пропорц≥йна зм≥н≥ тиску. ÷е означало, що, знаючи зм≥ну об'Їму , можна було точно обчислити зм≥ну тиску газу. ÷е стало одним з найб≥льших в≥дкритт≥в XVII стол≥тт¤. Ѕойль вперше описав його в 1662 роц≥ ("” захист навчанн¤ щодо еластичност≥ ≥ ваги пов≥тр¤") ≥ скромно назвав г≥потезою. ѕ'¤тнадц¤тьма роками п≥зн≥ше у ‘ранц≥њ ћар≥отт п≥дтвердив в≥дкритт¤ Ѕойл¤, установивши ту ж законом≥рн≥сть. ѕо сут≥ справи це був перший закон ф≥зико-х≥м≥чноњ науки, що народжувалась. р≥м того, Ѕойль дов≥в, що при зм≥н≥ тиску можуть випаровуватис¤ нав≥ть т≥ речовини, з ¤кими цього не в≥дбуваЇтьс¤ в нормальних умовах, наприклад л≥д. Ѕойль першим описав розширенн¤ т≥л при нагр≥ванн≥ й охолодженн≥. ќстудивши зал≥зну трубу, наповнену водою, Ѕойль спостер≥гав, ¤к вона розриваЇтьс¤ п≥д впливом льоду. ¬перше в ≥стор≥њ науки в≥н показав, що при пад≥нн≥ тиску вода може кип≥ти, залишаючись ледве теплою. ќднак, в≥дкриваючи нов≥ ¤вища, Ѕойль не завжди м≥г по¤снити њх причину. “ак, спостер≥гаючи п≥дйом р≥дини в тонких трубках, в≥н не зрозум≥в, що в≥дкрив ¤вище поверхневого нат¤гу. ÷е буде зроблено багато п≥зн≥ше англ≥йським ф≥зиком ƒ. —токсом. Ѕойль також в≥дкрив, що пов≥тр¤ зм≥нюЇтьс¤ в≥д гор≥нн¤ в ньому т≥л, що де¤к≥ метали зб≥льшуютьс¤ у ваз≥ при нагр≥ванн≥. јле в≥н не зум≥в вит¤гти з цих роб≥т н≥¤ких теоретичних висновк≥в. «ауважимо, що провини Ѕойл¤ в цьому н≥, оск≥льки в≥н знаходивс¤ в самому початку експериментальноњ ф≥зики. —тавши ведучим англ≥йським ф≥зиком ≥ х≥м≥ком, Ѕойль виступив з ≥н≥ц≥ативою орган≥зац≥њ —усп≥льства наук, що незабаром одержало назву Ћондонського орол≥вського сусп≥льства. Ѕойль складавс¤ президентом ц≥Їњ науковоњ орган≥зац≥њ з 1680 року до самоњ смерт≥. ѕри його житт≥ орол≥вське сусп≥льство було визнаним науковим центром, навколо ¤кого об'Їдналис¤ найб≥льш≥ вчен≥ того часу: ƒжон Ћокк, ≤сак Ќьютон, ƒ. ”оллес. Ѕойль знаходивс¤ в розкв≥т≥ творчих сил: одна за ≥ншою з'¤вл¤лис¤ з-п≥д його пера науков≥ прац≥ по ф≥лософ≥њ, ф≥зиц≥, х≥м≥њ. ” 1664 роц≥ в≥н публ≥куЇ "ƒосл≥ди ≥ м≥ркуванн¤ про кольори". Ѕойль на той час був у зен≥т≥ своЇњ слави. Ќер≥дко його запрошують у палац, тому що ≥ сильн≥ св≥ту цього вважали честю дл¤ себе поговорити хоч к≥лька хвилин з "св≥тилом англ≥йськоњ науки". …ому повсюдно робили почест≥ ≥ нав≥ть запропонували стати членом компан≥њ " орол≥вськ≥ шахти". ” наступному роц≥ його призначають директором ќст-≤ндской компан≥њ. ќднак усе це не могло в≥двернути вченого в≥д основноњ роботи. Ѕойль уживав вс≥ отриман≥ в≥д ц≥Їњ посади доходи на розвиток науки. —аме в ќксфорд≥ Ѕойль створив одну з перших у ™вроп≥ наукових лаборатор≥й, у ¤к≥й разом з ним працювали багато в≥домих учених. ¬иход¤ть у св≥тло нов≥ його книги: "√≥дростатичн≥ парадокси", "¬иникненн¤ форм ≥ ¤костей в≥дпов≥дно до корпускул¤рноњ теор≥њ", "ѕро м≥неральн≥ води". ¬ останн≥й в≥н давав прекрасний опис метод≥в анал≥зу м≥неральних вод. ѕрот¤гом дек≥лькох рок≥в Ѕойль вивчав речовину, що називали "каменем св≥тла", чи фосфором. ” 1680 роц≥ в≥н одержав б≥лий фосфор, що згодом ще довго називали фосфором Ѕойл¤. …шов час. «доров'¤ Ѕойл¤ сильно пог≥ршилос¤. ¬≥н не м≥г уже стежити за роботою в лаборатор≥¤х, не м≥г приймати д≥¤льноњ участ≥ в досл≥дженн¤х. ќднак йому необх≥дно було викласти т≥ знанн¤, що в≥н придбав у процес≥ своњх досл≥джень прот¤гом майже тридц¤ти п'¤ти рок≥в. « ц≥Їю метою Ѕойль в≥дправл¤Їтьс¤ в родовий маЇток. ≤нод≥ в≥н нањжджав у ембридж - поговорити з Ќьютоном, в ќксфорд - побачитис¤ з≥ старими друз¤ми чи в Ћондон - зустр≥тис¤ ≥з соф≥стами. јле найкраще в≥н почував себе будинку, у своЇму каб≥нет≥ серед книг. “епер його займали в основному ф≥лософськ≥ проблеми. Ѕойль був в≥домий ≥ ¤к найб≥льший богослов свого часу. «давалос¤, це були несум≥сн≥ дисципл≥ни, але сам учений так написав про це: "ƒемон наповнив мою душу жахом ≥ вселив мен≥ сумн≥в в основних ≥стинах рел≥г≥њ". ўоб читати б≥бл≥йн≥ тексти в ориг≥налах, Ѕойль нав≥ть вивчив грецький ≥ давньоЇврейську мови. ўе при житт≥ в≥н заснував щор≥чн≥ науков≥ читанн¤ з богосл≥в'¤ та ≥стор≥њ рел≥г≥њ. “рет¤ сторона д≥¤льност≥ Ѕойл¤ була зв'¤зана з л≥тературою. ¬≥н мав чудовий хист до поез≥њ ≥ написав к≥лька в≥рш≥в ≥ трактат на теми морал≥. –оберт Ѕойль умер 30 грудн¤ 1691 року ≥ похований у ¬естм≥нстерському абатств≥ - м≥сц≥ похованн¤ видатних людей јнгл≥њ. ”мираючи, Ѕойль запов≥дав, щоб весь його кап≥тал був використаний на розвиток науки в јнгл≥њ ≥ на продовженн¤ д≥¤льност≥ орол≥вського товариства. р≥м того, в≥н передбачив особлив≥ засоби дл¤ проведенн¤ щор≥чних наукових читань з ф≥зики та богосл≥в'¤.
|
